| Меню сайту |
|
 |
| Реклама |
| Місце для оголошень... |
|
| Категорії розділу |
|
Андрушівщина сьогодні
[140]
Основні події в м. Андрушівка та Андрушівському району
|
|
Історія Андрушівки та району
[75]
Історія м. Андрушівка та Андрушівського району
|
|
Видатні земляки Андрушівки
[25]
Видатні земляки м. Андрушівка та Андрушівського району
|
|
Андрушівка кримінальна
[20]
Кримінальне життя м. Андрушівка та Андрушівського району
|
|
Запитуйте - відповідаємо
[20]
Консультації, відповіді на запитання жителів міста Андрушівка та Андрушівського району
|
|
Вітання, поздоровлення, оголошення
[8]
Вітання, поздоровлення, оголошення жителів м. Андрушівка та Андрушівського району
|
|
Супутникове телебачення в Андрушівці
[29]
Корисні поради, відповіді на запитання користувачів супутникового телебачення в м. Андрушівка та Андрушівському районі
|
|
Народна творчість Андрушівчан
[2]
Вірші, поеми, оповідання, народна творчість Андрушівчан та жителів Андрушівського району
|
|
Геральдика
[4]
Геральдика м. Андрушівка та Андрушівського району
|
|
ДАІ інформує
[2]
Інформує ДАІ Андрушівського району
|
|
Відео Андрушівка
[22]
Відеороліки, відеосюжети, відеорепортажі про Андрушівку та Андрушівський район
|
|
Карти м. Андрушівки та району
[8]
Географічні карти м. Андрушівка та Андрушівського району
|
|
Андрушівська влада
[52]
Інформація органів державної влади м. Андрушівка та Андрушівського району
|
|
Економіка Андрушівського району
[17]
Бізнес і підприємства м. Андрушівка та Андрушівського району
|
|
Проект Андрушівка Онлайн
[7]
Інформація про проект Андрушівка Онлайн
|
|
Організації і підприємства м. Андрушівка та Андрушівського району
[47]
Організації, підприємства та установи всіх форм власності м. Андрушівка та Андрушівського району
|
|
|
| Теги |
| дошка оголошень андрушівки, погода м андрушівка, парк андрушевка, погода андрушівка, родина терещенків в андрушівці, нерухомість андрушівки, створити сайт в андрушівці, фк фортуна андрушівка, новини андрушівки, бердичів андрушівка, карти андрушівки, знайомства в андрушівці, андрушівка вулиці, буревісник андрушівка, фотограф андрушівка, відеозйомка андрушівка, андрушівка школа, новини андрушівщини, садиба терещенка андрушівка, архів фотографій андрушівки, організації андрушівки, andrushevka, фотобанк андрушівки, андрушівська міська рада, рекламні оголошення в андрушівці, ремонт комп'ютерів в андрушівці, фото андрушівки, андрушівка сьогодні, таксі андрушівка, андрушівка чайка |
|
| Пошук |
|
|
| Форма входу |
|
|
|
Пройшов крізь полум'я війни
| До отого вселюдського лиха у Григорія Івановича була чи не наймирніша професія - тракториста, бо закінчив курси при МТСі. А 9 червня 1941 року його забрали в армію. Строкову служив в 61 окремому інженерно-аеродромному батальйоні Північно-Кавказького військового округу. Не встиг як слід оволодіти солдатськими премудростями, як фашистська Німеччина віроломно напала на нашу країну. Молодого солдата направили в Єреванське танкове училище і через 2 місяці Григорій Колесник став механіком - водієм танка Т-34. Бойове хрещення прийняв в запеклих боях під Сталінградом в складі 103 Танкової бригади. Отам юнаки вперше побачили справжнє обличчя війни. В страшній сутичці з ворогом в напрямку Сталінградського тракторного заводу. Стогнала під своїми і чужими гусеницями земля, горіла, горіли і вони в підбитому фашистом танку. Із екіпажу двом пощастило вціліти - Григорію і радисту, два інших його члени стали попелом в тому бою... Лише прийшли до тями - дали інший танк. І знову в бій, там же, під Сталінградом. То був його останній танковий бій. Що сталося з танком, екіпажем - не пам’ятає, бо опам'ятався вже в госпіталі №1602 м. Махачкали. Після важкого поранення в голову комісували, міг поправлятися вдома, але Україна була окупована фашистами, тож опинився в запасному полку, а потім 156-у артилерійському. І знову фронт. Бої тепер уже в Краснодарському краї. А скільки пережити, перетерпіти мав під Новоросійськом. Півроку тримали там оборону. Півміста зайняли фашисти, а пів утримували наші війська - вимотані, виснажені до краю. Найважчим був кінець 1942-го початок 1943 року. Не вистачало продовольства, взуття, одягу, а головне - боєприпасів. Бувало, кожному видавали лише по 2 патрони: один для ворога, другий - для себе, аби не потрапити в полон. Підкріплення було чекати ні звідки, бо від своїх були відрізані фашистами, а з іншого боку - море, гори. Отоді й одержали наказ іти війною на Іран - потрібен був коридор, аби одержати від Америки підмогу в техніці, боєприпасах, харчах... Під Новоросійськом Григорія Івановича знову було поранено, бо не ховався в бою за чужими спинами. Видужав, був призначений у 293 автобатальйон. Після курсів в Грозному(Чечено-Інгушетія) сів за кермо американського студебекера. Теж професія ризикована, бо постійно під обстрілом, адже не відсиджувався в тилу - доставляв на передову солдатів, боєприпаси. Найдовше воював Г.І. Колесник в складі Північно-Кавказького фронту у 18-ій армії, якою командував генерал І.Є. Петров. Звільняв від фашистської нечисті Краснодарський, Ставропольський край. Аж на Кавказі зустрівся із земляками-міньківчанами: Аврамом Гайдаєм, Дмитром Журавлем, Володимиром Юревичем. Останнього сам і хоронив на кавказькій землі. Чимало бойових епізодів повідав мені фронтовик. Коли згадував минуле, наче молодшав, але в погляді і голосі, що іноді тремтів від хвилювання, мабуть, він знову і знову йшов і подумки в ті атаки, було стільки болю, і в очах тремтіла сльоза, скупа, чоловіча. - Де було найважче? - запитую. На хвильку замовк. - Скрізь було не з медом. Але такого, яке пережили при взятті сопки 0250, що навпроти хутора Ахтирка, не доводилось переживати за всю війну... Саме тоді і стався епізод, після якого я переконався, що доля береже мене від смерті, а може, й бабусина молитва, яку пам’ятаю з дитинства... Від Новоросійська по Кавказькому хребту йшли в наступ в напрямку згаданої сопки. Був наказ - на окупованій території ніяких предметів в руки не брати. І ось дивлюсь - авіаційний годинник. Хоч і немаленький, а годинник, про який мріяв кожен солдат. І цокає... Ні дротика від нього немає, ні нитки. Перевірю, думаю. І взявся відкручувати його штиком від автомата. Якраз нагодився командир взводу, що поспішав на нараду перед атакою. Окриком «Кидай!» зупинив мене і я згарячу кинув годинник йому під ноги. Пролунав вибух. Комбат залишився без ноги. Командир батальйону наказав розстріляти мене, але тут розпочалась атака... На сопці були німці, а нам потрібно було взяти її. І взяли... Але якою ціною! Що творилось там важко порівняти, мабуть, із самим пеклом. Змішалось все: люди, каміння, вогонь і сотні смертей. Від кожного вибуху у вирву падали підкошені 7-10 бійців. Із полку (1,5 тис. чоловік) нас лишилось 12. А комбату, що мав розстріляти мене, відірвало обидві ноги. Ми понад 4 км несли його на собі на плащ-палатці. Як зараз пам’ятаю все до дрібниць. Це було 23 березня 1943 р. І в цей день мене двічі обійшла смерть... В Ростовській області Григорія Івановича було знову поранено, але дійшов-таки до Ростова, дійшов до Перемоги, бо там зустрів її! Скільки радості, сліз, поцілунків! Довіку не забути. Додому повернувся наприкінці 1946 р. Пішов працювати в колгосп механізатором. Згодом одружився на гарній дівчині - Анастасії, тій, котра снилась йому на фронті (хоч і не знав її). Вона була вірною дружиною, люблячою матір’ю їх дітям - доньці і сину, дбайливою господинею. Шкода, що рано залишила їх і світ. Радістю його є 3 внуки і правнук. Дожив-таки, щоб радіти ними. Кому, як не їм, залишить у спадок і велику любов до життя і землі рідної, а також бойові нагороди, як пам’ять... А поки, мабуть, одягне їх на груди, бо ж Перемозі-60! Вона завойована і його кров’ю! Ми в пошані схиляємо голови перед Вами, фронтовики, живі і ті, хто і досі ні на крок не залишив безіменні висоти, бліндажі і сопки, хто поріс ромашками, травою, став пам’яттю... Вам салютують земля і весна білим та червоним цвітом...
|
| Категорія: Історія Андрушівки та району | Додав: master (06.05.2005)
|
| Переглядів: 614
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
|
